Доларовий кошмар: валютного ипотечника «розорили» на $278 000

Економічна криза став найсильнішим потрясінням для держави і громадян. У тяжких умовах опинились багато: пенсіонери, бюджетники, малий і середній бізнес, а також мільйони позичальників банків, у тому числі валютні ипотечники, за яким обвал рубля в два рази ударив найболючіше. Всі пам’ятають їх мітинги і пікети, прохання до держави про допомогу, але багато хто чомусь все одно впевнені в їх жадібності, мовляв, самі винні, хотіли нажитися на курсі валют. Однак, як з’ясовується, спрагою наживи страждають найчастіше не стільки позичальники, а самі банки.

Долларовый кошмар: валютного ипотечника "разорили" на $278 000

В кінці 2005 року Кирило Борисов (ім’я та прізвище змінено на прохання співрозмовника «МК») вирішив звернутися в банк за оформленням іпотечного кредиту. У Кирила і його дружини троє дітей, на утриманні матір — інвалід-візочник. Довгі роки сім’я знімала трикімнатну квартиру в Москві за чималі гроші і, нарешті зважилася вкладати порівнянні кошти у власне житло. Вибір припав на Фора-Банк, який був у той час одним з лідерів іпотечного кредитування і викликав довіру нашого героя як надійна фінансова організація.

Запрошення у валютну кабалу

Кирило звернувся в одне зі столичних відділень за рублевими кредитом, а умови банку якраз збіглися з його можливостями: майбутній ипотечник розраховував виплачувати за кредит 50-60 тис. руб. в місяць. Заплативши близько 6 тис. рублів за заявку на отримання іпотеки (ця послуга в банку платна) і зібравши пакет різноманітних довідок на вимогу банку, багатодітний батько почав підшукувати квартиру для покупки її в іпотеку. У кредитної організації були серйозні вимоги до купується житлоплощі, забудовникові або власнику, тому пошук відповідного варіанту затягнувся на довгі місяці. За словами Кирила, сім квартир в різних забудовників в Москві і Московській області банк відхилив: не допомогли навіть зусилля ріелторів, послуги яких наш співрозмовник оплачував з власної кишені. Крім того, доводилося платити ще й забудовникам за оформлення пакету документів для банку.

Через півтора роки після подачі заявки на іпотеку Кирило нарешті отримав від банку схвалення кредиту в рублях на покупку квартири — «троячки» в підмосковному Домодєдово. Здавалося, що довга епопея з оформленням іпотеки підходить до кінця: завдаток за квартиру в розмірі півтора мільйонів рублів з власних коштів сплачено, договір з орендарем колишнього житла розірвано, члени сім’ї практично на валізах, вже вибирають нову меблі, на руках всі необхідні документи, залишилося тільки підписати договір з банком. За цим наприкінці 2007 року Кирило прийшов у відділення і дізнався, що у наданні іпотечного кредиту йому відмовлено.

«В шоці від почутого я намагався з’ясувати, в чому справа, якщо ще недавно кредит був попередньо схвалений — і все це час ми разом із співробітниками і юристами банку працювали над пошуком квартири. Я був зовсім знищений. І тут мені повідомляють, що готові увійти в моє становище і на «унікальних» умовах пропонують рішення — іпотеку навіть з меншим відсотком, але в валюті. Переоформлення документів не вимагається. В той момент ця пропозиція мені здавалося порятунком: я отримував кредит на суму майже 250 тисяч американських доларів терміном на 25 років», — згадує Кирило. Перспектива оплачувати іпотеку у валюті його зовсім не приваблювала, навіть, навпаки, лякала, про якусь можливу вигоду на різниці курсів він навіть не думав: головне, щоб своя дах над головою була. «Робити нічого, довелося погодитися на практично нав’язану валютну іпотеку і підписати всі папери. Так Кирило став валютним позичальником банку за цільовим кредитним договором на купівлю квартири.

Кошмар в доларах

Пошкодувати про це рішення нашому ипотечнику довелося дуже скоро: у 2008 році в країні і світі вибухнула економічна криза — і валютна іпотека почала обертатися кошмаром для Кирила, який весь свій дохід отримує в рублях, а не в доларах. У такій же ситуації опинилися тисячі позичальників: за даними Агентства іпотечного житлового кредитування, у країні нараховується 25 тис. валютних іпотечників, загальний обсяг взятих ними кредитів оцінюється приблизно в 120 млрд рублів, а середня сума кредиту становить 10,9 млн рублів, що в 6,4 рази вище, ніж по рублевої іпотеці. Після чергової девальвації рубля в 2014 році стан справ погіршився катастрофічно: за даними Всеросійського руху валютних позичальників, після двох криз проблеми з виплатою іпотеки відчуває буквально кожен перший, а у багатьох сума щомісячних платежів стала перевищувати дохід.

У перший рік кризу родина Кирила затягнула паски, але справно платила по іпотеці. З 2009 року, коли сума платежів стає все більше, Кирило звертається в банк з проханням про реструктуризацію боргу і переведення кредиту в рублі, але його клопотання залишилися без задоволення. «Від доброзичливості співробітників банку не залишилося й сліду, мене не пускають в приймальню керівника, а секретар розмовляє через двері», — розповідає Кирило. До 2014 року сума платежів і зовсім стає непосильним і виростає з початкових 65 тисяч до 140 тисяч рублів. При цьому позичальник приносив у банк платежі в рублях, які банк переводив вже «на місці» за своїм курсом в долари.

«В кінці 2014 року, коли по всій країні прокотилася хвиля протестів і мітингів валютних іпотечників, я направив звернення в Центральний банк Росії з описом моєї проблеми і цілковитої байдужості з боку банку. Регулятор відправив лист в банк з тим, щоб розібратися в ситуації. Після цього керівництво банку удостоїла мене зустрічі», — пояснює Кирило.

Як здавалось Кирилові, його проблема почала вирішуватися: за усною домовленістю він припиняє платити за кредитом і чекає його перерахунку в рублі. Три місяці кредитний комітет банку розбирався в його справі… і відмовив у реструктуризації. «Чотири рази ми домовлялися про формат реструктуризації, але кожен раз нові умови, на мій погляд, ще більше погіршували попередні. Наприклад, в одному з варіантів банк запропонував збільшити термін виплати кредиту на 17 років», — пояснює наш співрозмовник.

Суди і позики

Між тим до грудня 2014 року, зі слів Кирила, він виплатив банку в загальній складності близько 239 тисяч доларів. При черговій спробі домогтися від банку реструктуризації боргу він запросив розрахунок залишку боргу. Виявилося, що погасити ще належить… навіть більше того, що Кирило брав у банку і вже виплатив. Намагаючись з’ясувати обґрунтування цієї величезної суми, направляючи численні заявки на перерахунок, Кирило дізнався, що у виробництві Домодєдовського міськсуду Московської області вже з жовтня 2016 року знаходиться справа за позовом банку до нього про стягнення боргу за кредитним договором, запорукою погашення якого є взята в іпотеку квартира, де проживає його сім’я, іншого житла не має.

З тих пір між Кирилом і Фора-Банком йдуть болісні судові розгляди. У лютому цього року Домодедовский суд задовольнив позов банку про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 278 тисяч доларів і визначив стягнення шляхом продажу з торгів знаходиться в заставі у банку квартири. Довід відповідача, що квартира є єдиним помешканням позичальника та його сім’ї, судом не прийнято. При цьому суд знизив продажну вартість виставляється на торги квартири у порівнянні з оцінкою її ринкової вартості на 20%, чомусь вважаючи, що продажна ціна повинна бути нижче ринкової вартості квартири, вказавши при цьому, що її ринкова вартість і так нижче наявної кредитної заборгованості на день вирішення спору.

На цьому прикладі прості арифметичні дії наочно показують абсурдність валютного іпотечного кредитування в Росії, підперезатися на яке можуть тільки люди, які перебувають, як кажуть, у здоровому глузді і не в твердій пам’яті. В результаті діяльності банків в цьому напрямку в нашій країні такими слід вважати всіх іпотечних позичальників. А насправді із-за фінансової неграмотності і «ушлости» банків клієнти готові приймати будь-які кабальні і неадекватні умови кредитних організацій, щоб вирішити свої житлові проблеми. Так, за рішенням суду борг Кирила по цільовому кредиту, незважаючи на всі його платежі банку, порівнянні з сумою взятого кредиту, становить 278 тисяч доларів, що в перерахунку на наші «дерев’яні» буде близько 15,5 мільйона. Спочатку при оформленні банком застави квартира оцінювалася за ринковою вартістю 7,6 мільйона рублів, а зараз суд і цю вартість знизив до 6,1 мільйона. Зрозуміло, що квартира в підмосковному Домодєдово, десять років тому коштувала 7 мільйонів, не піде з торгів за 7 мільйонів, ні вже тим більше за 15. Виходить, що Кирило, навіть позбувшись квартири, при будь-якому розкладі залишиться вічним багатомільйонним боржником банку і всі ці роки працював на благо банку.

У цієї кредитної історії заслуговує на увагу ще одна обставина. На думку Кирила, банк не є належним позивачем по справі, так як Фора-Банк у 2008 році право вимоги по кредиту та заставу на квартиру поступився люксембурзької офшорної компанії Flagship Mortgage Finance S. A., сповістивши про це клієнта постфактум. Цікаво, що потім банк нібито викупив заставу назад. Про те, що позичальник знову винен банку, а не люксембурзької компанії, йому ніхто не повідомляв. Як пояснюють юристи, такий «маневр» з викупом застави міг знадобитися банку, щоб уникнути додаткових витрат, пов’язаних з обов’язковим резервуванням засобів за проблемним кредитом, або піти від оподаткування, або для виведення коштів за кордон. При розгляді справи банк суду представив заставу з відміткою про недійсність запису, а коли позивач подавав позов про зазначені обставини, банк скромно промовчав і документи представив тільки після розголосу відповідачем продажу заставної офшору.

Проте надія на позитивний результат у багатодітного батька є: все ж це не остання судова інстанція, зараз його справу передано в Московський обласний суд, який, як сподівається Кирило, більш уважний до аргументів не тільки сторони позивача.

Закон на стороні банків

Через лазівки в російському праві і відсутність чіткого законодавства в сфері валютного іпотечного кредитування позичальники перебувають в уразливому становищі. В даний час права ипотечника захищає лише один закон «Про споживачів», а закон «Про іпотеку», навпаки, більше відповідає інтересам банків. В одному лише 2015 році Держдума подавала на розгляд кілька законопроектів з поправками в закон «Про іпотеку», але всі вони так і не дійшли до розгляду. Існуюча правозастосовна практика склалася також не на користь позичальників. Суди виносять свої рішення у справах щодо валютної іпотеку «за шаблоном», особливо не напрягаючись у встановленні та з’ясуванні обставин по кожній конкретній справі. Судячи з усього, суди просто не хочуть створювати прецеденти на користь громадян. Можлива причина тому — сильне лобі з боку банків та їх юридична підкованість.

Історія Кирила і його сім’ї, що ризикує залишитися без кута і без грошей, далеко не єдина серед валютних позичальників. Всіх постраждалих позичальників об’єднує одне: вони вплуталися в нав’язану банками валютну іпотеку. Однак Кирило не перекладає відповідальність за свою біду на банк: він розуміє, що сам недогледів, не прочитав, не вивчив питання і повівся на солодкі вмовляння. Ми намагалися дізнатися у Фора-Банку, як же так вийшло, яке співвідношення оформлених валютних і рублевих кредитів у докризовий період, скільки заявок надходило саме на валютну іпотеку, пропонували співробітники банку клієнтам оформлення кредиту в доларах замість рублів і чому банк відмовляв у реструктуризації боргів після девальвації рубля і переведення кредитів в рублі, але на момент публікації так і не отримали відповіді.

Якщо намалювати портрет валютних іпотечників, то серед них будуть багатодітні сім’ї, матері-одиначки, прості вчителі і лікарі, словом, люди, які навряд чи гналися за вигодою на різниці курсів. З-за кризи всі вони втратили свої скромні мільйони і тепер хочуть лише одного: виплатити кредит і залишитися у власних квартирах. Чи вони Стали жертвами фінансової та юридичної неграмотності, заручниками проблем з житлом або спекуляції банків, які нав’язали їм непосильну іпотеку, — питання відкрите, зрештою підпис на договорі їх ніхто не змушував ставити. Але захистити громадян від ризиків і позбавити банки спокуси багаторазово наживатися на позичальників могло б держава, виключивши прогалини законодавства, яке аж ніяк не абсолютно.

Related posts

Leave a Comment