Андрій Кураєв: РПЦ на Україні рухається до традиційної церковної демократії

Весь день на Україні православні віруючі молилися за те, щоб релігійні законопроекти Верховної Ради, що намагаються поставити «нашу» церкву під контроль «їх» держави, що не набрали при голосуванні потрібної більшості. «Це може привести до остаточного розколу, українську митрополію назавжди «відірвуть» від Москви», — переживають парафіяни.

Андрей Кураев: РПЦ на Украине движется к традиционной церковной демократии

Навіть зазвичай небагатослівний прес-секретар президента Дмитро Пєсков висловився про неприпустимість дій, спрямованих проти інтересів РПЦ на Україні. А Патріарх Московський і всієї Русі Кирило напередодні звернувся до лідерів країн «нормандської четвірки» з закликом перешкодити дискримінації православних.

Особливу думку з цього приводу висловив протодиякон Андрій Кураєв.

— Мені здається, що це все-таки пропагандистське пересмикування, що зараз відбувається, — каже отець Андрій. — Так, одна з двох поправок до закону Верховної Ради говорить лише про те, що громада має повне право переходити з однієї конфесії і юрисдикції в іншу. Для цього має відбутися збори парафіян, тобто людей, чия релігійна ідентичність визначається їхньою самоідентифікацією і релігійною практикою саме в цій громаді. У 90-ті роки були сумні випадки, коли бойовики УНА-УНСО (заборонена в Росії організація — ред.) автобусами колесили від одного села до іншого на Західній Україні і насильно влаштовували збори за масовий вихід з Московського Патріархату.

— І багато тоді вийшли?

— Так, кілька єпархій. І вони не повернулися. От щоб таке не повторилося, профільний комітет Верховної Ради і пропонує, що в будь-якому випадку рішення Парафіяльних зборів про такий перехід має затверджуватися Парафіяльною Радою. Голосувати за своє життя у громаді мають реальні люди. Це дуже важливо. Тобто цей законопроект, якщо він буде прийнятий, підштовхне православні парафії в порядку самозахисту навпаки скласти список своїх парафіян, встановити їх поіменне членство. Неможливі будуть вибори в парафіяльна рада вигаданими персонажами, неможливо стане відправляти незрозумілих мирян на єпархіальні збори або тим більше делегувати на Помісний Собор.

— Який обирає Патріарха?

— Я вважаю, що те, що відбувається у нас, більше схоже на посміховисько. Приїжджають люди, які ніякого відношення до віри не мають, зі своїми коханками… Хіба це правильно? Ось на Помісному Соборі 17-18-го років було поіменне членство парафіян, це була демократична процедура виборів. Точно така ж практика в Російської Зарубіжної церкви в країнах Західної Європи.

— Так що ж виходить, можна так сказати, що українська частина Російської Православної Церкви рухається в бік демократії?

— У цьому сенсі, думаю, що так. До традиційної церковної демократії. А далі вже може бути поставлено питання про вплив церкви на парафіяльне життя, про вимогу фінансового звіту від настоятеля, навіть про вибір кандидатів у священики… Все це дає лише поіменне членство в громаді, яке доводить, що прихід не фіктивний.

Але Росію зараз називають країною-агресором, і, відповідно, нашу православну церкву — агентом впливу.

— Завжди і скрізь церква пов’язана з державою. І будь-яка церковна кандидатура узгоджується з владою. Священика, Єпископа, Патріарха. Таке було у всі часи і у всіх країнах. В цьому плані церква не відокремлена від держави. Для церкви жити в умовах невагомості і свободи щось нове, цієї практики не більше чверті століття. А дві тисячі років до цього були наповнені зовсім протилежним досвідом. Так, українська влада зараз дуже дратує, коли з амвона священики проповідують за російський світ. Але уявіть собі дзеркальну ситуацію, хіба в Росії хтось дозволить священикам в рясах говорити щось, що суперечить політиці держави? Я думаю, що реакція на подібне у нас в країні була б ще більш категоричною. Так що цей законопроект — лише якась крайня форма самозахисту української держави від авторитету Російської Православної Церкви. Він не заборонить діяльність РПЦ на Україні, як багато представляють, а лише спробує обмежити її можливий політичний вплив.

— Це може в підсумку спричинити за собою остаточний розкол?

— Ні, я думаю, це виключено. За всі ці роки лише сорок з двадцяти тисяч парафій перейшли під юрисдикцію УПЦ Київського Патріархату, тобто майже нічого. Наша Церква в цьому плані виявилася цілісна. Швидше, може виникнути інша проблема, але теж дуже серйозна. Не виключено, що Грецька Церква втрутиться у цей процес розділення. Адже протягом багатьох століть Україна була саме її частиною, у нас люблять повторювати «Київ — мати міст руських», але це лише калька грецького слова «митрополія». Київська митрополія була частиною Константинопольського Патріархату аж до кінця 17-го століття. Потім її передали у тимчасове користування Московському Патріархату. І ось терміни оренди підійшли кінця, не виключено, що попросять і повернути… Але думаю, до цього Верховному Рада вже точно відношення не має.

Related posts

Leave a Comment