Свято непослуху: мільйони вийшли на вулиці, вимагаючи підвищення зарплати

Російські державні святці містять масу дивовижних дат, про існування яких більшість наших громадян навіть не підозрює: День парламентаризму, День фахівця з радіоелектронної боротьби, День єднання народів… Тим не менше, мабуть, самим дивним державним святом в нинішній Росії слід все-таки визнати всім добре відомий День весни і праці. Заснований на честь подій, які, висловлюючись в сучасних термінах, були не чим іншим, як «незаконними масовими заходами».

Праздник непослушания: миллионы вышли на улицы, требуя повышения зарплаты

Враховуючи історію питання, найменше Першотравень підходив для вираження вірнопідданих почуттів. Міжнародним пролетарським святом, Днем солідарності робітників усього світу, 1 травня стало в 1889 році за рішенням Паризького конгресу II Інтернаціоналу в пам’ять про криваві події 1-4 травня 1886 року в Чикаго — виступи робітників, під час розгону яких були поранені і убиті десятки людей.

Праздник непослушания: миллионы вышли на улицы, требуя повышения зарплаты

Тим дивовижніше, що в сучасній Росії цей день з найбільшим ентузіазмом святкує сама влада у всіх її різноманітних проявах: чиновники, підконтрольні їм профспілки, партія влади і системна опозиція його величності». Тільки в цьому році, за даними профспілок, в демонстраціях по країні взяли участь понад двох з половиною мільйонів чоловік. Звичайно, певний дисонанс між бунтівними корінням свята і наповненою здравицами вождям сучасністю виникав і в радянські часи. Але радянську владу виправдовувала принаймні соціальна однорідність суспільства: в ті часи партійно-господарський актив не складався з мільйонерів і мільярдерів. Тим більше в доларовому вираженні і з кубышками в офшорах.

Праздник непослушания: миллионы вышли на улицы, требуя повышения зарплаты

Нинішня керівна і спрямовуюча сила цим похвалитися, на жаль, не може. Навіть якщо виходити не з розслідувань опозиційних борців з корупцією, не з пишноти фігурують там палаців і яхт, а з незрівнянно більш скромних офіційних декларацій про доходи, наявності той факт, що Росією керують люди, які за своїм класовим статусу куди ближче до опонентів чиказьких пролетарів, які підняли бунт на Хеймаркет-сквер. Так, вони набагато розумніші міністрів-капіталістів епохи дикого капіталізму. Вони не розстрілюють «неузгоджених» бунтарів і не вішають їх лідерів. Ну, може бути, плеснуть разок-другий в обличчя коктейлем з зеленки і незрозумілого хімічної речовини. На тлі суворих реалій XIX століття — не життя, а малина. Але якщо судити за критеріями століття XXI, положення все-таки бажає залишати кращого. Як з цивільними, так і з рівнем життя.

Праздник непослушания: миллионы вышли на улицы, требуя повышения зарплаты

«За гідну роботу, зарплату, життя!» — говорить головний девіз нинішніх першотравневих демонстрацій. Голова ФНПР Михайло Шмаков пояснив, що основною вимогою демонстрантів є підвищення зарплати, а також поліпшення умов праці. І з ним через незмінно падіння реальних доходів населення не можна не погодитися. Але є серйозні сумніви в щирості організаторів «народних гулянь». Зам. секретаря генради «Єдиної Росії» Сергій Железняк «звернув увагу, що сьогодні партійці разом з жителями інших регіонів вийшли на святкові демонстрації для того, щоб висловити солідарність з вимогами соціальної справедливості», повідомляє офіційний сайт «ЄР». Важко сказати, що розуміє пан Залізняк та його колеги за партійним цеху під соціальною справедливістю: уявлення про це у всіх різні. Тим не менш, можна досить точно сказати про те, що таке «соціальна несправедливість».

Праздник непослушания: миллионы вышли на улицы, требуя повышения зарплаты

Згідно свежеподанным деклараціями, доходи 26 депутатських сімей перевищили в минулому році 100 мільйонів рублів. 21 з найбільш багатих парламентаріїв належить до «Єдиної Росії», в ту ж фракцію входить і найбагатший слуга народу, Андрій Палкін, задекларував 678‑мільйонний дохід. Звичайні ж, «бідні» думці, не обтяжені сімейним бізнесом, отримували в минулому році 440 тисяч в місяць. Так, принаймні, випливає з декларації того ж Сергія Железняка. У цих цифрах не було б нічого страшного — дай бог кожному, якби не інформація, озвучена нещодавно в тій самій Думі віце-прем’єром Ольгою Голодець: майже 5 мільйонів трудящих у країні отримують зарплату на рівні мінімально допустимого розміру, тобто нижче прожиткового мінімуму.

Росія — країна соціальних контрастів. І контрастність збільшується: багаті стають ще багатшими, число бідних стрімко зростає. Чому явно сприяє те, що сорому і совісті у слуг народу теж, на жаль, аж ніяк не прибуває. Як би при такій тенденції гасло «Хай живе Перше травня!» не знайшов початковий, чиказький сенс.

Related posts

Leave a Comment